Серед книжок

 У книгарні "Букініст на Печерську" двоє продавців сумно сіли самі серед книжок. Один мацає телохвон, а другий лапає лапанку.

Яке воно й що воно?

 От ми геть аж і "Міністерство охорони навколишнього природного середовища". України, звісно, щоб ніхто, бува, не поплутав. Що середовище природнє, то слушно буде. Бо в нас середовище химічне й физичне буває. Осередок природній теж може бути, т'але й не тільки. А от чого воно "навколишнє" середовище? Як чого? А "окружающая среда"! У суперстратній мові первинно цей вираз означав около, оточення, зовнішній окіл, се-б-то людей, товариство, суспільство. А далі якось нишком і на природу воно перейшло. Наші й собі всіх прибічних, всі обставини околишнього, навкружного життя потягли в середовище. Та щось незлюбили околишнього й навкружного. Можна казати й "навкружний і навкружний". Маємо й прикметники "наокільний", "окружний", що тепер кругом суперстратно "окружний". Та й чималенько всього маємо, т'але щось не вабить — вадить. Того й поважне урядництво (вѣдомство) назвалося, як переклалося, й уже на тім стоїть.

З важливого

 Занотував на незабудь, гарненько склав, дбало заховав — і не знаю, де поклав. Оце тільки й пригадується з важливого.

Перші-ліпші

 Маю вже спомини про переклад тільки такі, як ті думи в нічниці: тут зганьбився, тут дав собі в кашу наплювати. Тоді як нормальні перекладчики знай пригадують: отут вони перші, а тут вони ліпші. Перші-ліпші.

Чорна невдяка

 Вкраїнська мова їх годує, рідненька ненька, а вони з єю не знаються й не кумаються: навіть і в хату не плюнуть — хіба з хати виплюнуть. Чорна невдяка — аж чорнорота.

Борщ у хлібині

 У Буковелі на торговищі піджоджу до ятки:

— Даруйте, господине, я вивчаю вкраїнську мову.

—?

— Чи можна по нашому сказати "рщвхл"?

—?!

Бо на вашій ятці написано: "Бо-рщвхл-ібині".

Залюднене місце

 Що менше сельбище, то охочіше показують дорогу новоприїжджому.