Слабка слава

 Славити Бога можна й слабкою мовою, бо проти слави Божої всяке слово мляве й хибке, хіба янгольське. А все иньше, гідне слави, годилося-б славити якось міцніше.

Непевний переказ звісток нашкодив їм

 У довгому, тонкому, заплутаному ланцюгові людської судні одна тільки ланка міцна: та остання, що не дає передачі, не пускає переказу.

Перша Пречиста

 Першопречистости хочемо від благословенної серед жіноцтва, першоматеринського обрегу, покрови, що обереже й покриє першомудрістю нас — у грісі мудрованих. Основи просимо там, де все перевертається, супокою — де все непокоїться, миру — де все немирне.

У смерті своїй Вона дарує нам життя, як подарувала Синові людське життя зо смертю. Цю перемогу ми бережем у своїх найтяжчих поразках. І те місто, що від Неї покрилося, не зникне ніколи, хіба до часу славу свою приховає.

Похвала бідності

 Як полюбити тебе, кохана бідносте? Бо полюбити тебе треба передше як ти прийдеш: в злиднях хто визнає тебе, як Сковорода, за блаженну й сьвяту? Вік наш удає, що піклується про бідність, а сам ненавидить її. Одно, що собі не хочуть бідности, а друге, що в чужих бридяться єю. Цнота, поки захмарна, вабить, а як сяде такечки в болото, то й одвертає. 

Як заприязнитися з тобою, зазнавшися? Як здатися на твою ласку — безвіч, безоглядно? І яка вона буде — твоя ласка, приязнь твоя? Коли введеш на бенькет свій до низької, тісної хати, звідки вся кволість утекла, — як не похвалитися тобою, а тебе похвалити?

Згідно з волею

 "Царів і тиранів ми часто вихваляємо всупереч власній волі." Не вихваляти царів і тиранів — то вкраїнська мрія й українська воля. Хочемо жити згідно з волею. Хай казиться за муром на своєму ланцюзі тиран. Бо міцний буде його ланцюг, а наш мур.

За рівновіддаленість

 Сковорода пише, листуючись: "...місяць іздалеку сьвітліший, музика смашніша, а приятель приємніший. Все те, що поблизу, не таке миле. Зваблюють молодощі, коли вже минули, а поблизькі старощі вже не такі милі."  То виходить, що від милого треба потроху віддалятися, а до немилого — наближатися. "Де ще ті старощі?", — не по селянському, не по простому отак думається. А молодощі, ще, здається, не минули. Неминучі такі випадають молодощі. Тільки здається воно, то нам звісно, але й добре, що здається, бо ще треба добряче робить.

Місяця не наблизиш, а від музики й приятеля можна, коли треба, трохи відсунутися. А гаразд таки, що сьвітить місяць іздалеку, сьвітить вічно далекий, і не наша то річ горнути до себе небесні тіла.

Річища та згарища

 "Як полум'я й ріка, так думка ніколи не спочиває." А звідки-ж тоді річища та згарища? Вигоріло, де й не запалювалося, висохло, де й не текло нічого.