середа, 28 лютого 2018 р.

Мій духовний чорнозем

 Ще 1890-го року кравець Лейба Штраус пошив мені мої 501-і ташні конярські штани з ґенуйської, чи пак дженовезької бавовнянки. Двома парами волів чумаки силкувалися роздерти — не розідрали! Отака глибока міць. Давно в культурі.

У Космосі

 В СССР астронавтів називали космонавтами. А й справді на віщо совіцькому чоловікові летіти до зірок, коли можна з зіркою на чолі відразу висісти в Космосі?

Скарбниця мудрости

 З будь-якої обставини можна наколупати трошки мудрости. Й долучити ту мудрість до збірки свого смутку.

Post mortem

— Над смерть біди не буде, — сказала народня мудрість.
— Над смерть і реклями не буде, — відказала споживча справжність.

Готель Україна

— Гальо, це готель "Україна", Ви забули...
— Україно? Ти готель? То що я в тобі забув?
— Ви забули заплатити за кімнату.
— Х-у-у-у-х! А я вже злякався! От що, Україно, батьківщина 
— не готель, і за своє місце в їй я повік не розплачуся!

неділя, 25 лютого 2018 р.

Заплаканий лікар

 Щойно доконав переклад роману. Плачу. То тільки в причті лікар, скінчивши розтина, але ще не зробивши всіх дослідів, ридає, сам не знає чого: чи над колись живим тілом, чи над тим, що колись іще міг-би попоратися коло живих.

Квітчине весілля

 Мене, яко чоловіка, кортить бути й Квіткою, й Українці чоловіком добрим та мужнім. Як красою та користю вквітчатися?