Слово й діло

 Говорити дурниці — то вже й є робити дурниці.

Лиш і тільки

 Людина вимірюється в дусі страждання. Лиш і тільки. Вимірюється, а не випробовується.

Суворий пошанівок

 Я пишаюся своїми візами не тому, що мені вдалося їх отримати, а тому, що всенький сьвіт визнає: їде українець, дихає грізним духом волі — треба його спинити. Думає так, і мовчки віддає мені ясу, здіймаючи частокіл із гострих списів і мечів, заділовуючись глухою горожею із щитів і панцерів на своїх митних і пашпортових вартах.

Тихе забуття

 Не лиш у Варшаві, але й у Стамбулі на вкраїнського мандрівця чигає не тільки тривожне, але й заспокійливе пригадування. На Москві-ж нашому мандрівничому чогось одразу баглося тихого забуття.

На бачучі очі

 Не знаю, що воно таке ота форенізуюча стратегія, але знаю напевно, що в нас вона не пройде. Бо "українська мова не знає активних дієприкметників на -чий, -(в)ший, ані пасивних на -мий" (Олена Курилова).
Бачучі, беручі до письменства очі бачуть, яке важуче, яке акуче оте слово "форенізуюче".

Відповідь Джульєтті

"What's in a name? That which we call a rose
By any other name would smell as sweet."

 Чи не байдуже, як-що ми нашу троянду, рожу, а хоч-би й ружу назвемо розою? А як-що пику — рожею? Вірю, не байдуже то тобі, українська Джульєтто!

Прасована преса

 От те саме слово "press", а в нас від його й прас, і преса. Де тут зв'язок? А от уявіть собі: прасована преса, прана преса...