Тридушність

 Як-що душа трискладна: воля, розум і серце, то ми можемо мати біснувату волю, біснуватий розум і біснувате серце. Що й бачимо.

Над правдою й під кривдою

 Правда й кривда сказали цьому сьвітові все, що змога. Наша річ — обирати. Після вибору правда ще додасть дещицю.

Хто питиме чашу?

 Твою чашу, Господи, не то що пити — бачити нам лячно. Хоч знаємо, де стоїть, і водимо довкола, мов танок, широкі розмови. 

Луна слова Божого

 Високо пишатися треба носіям невидуманого прізвіща Йваненчук, що так любо наменує на те, що нескінченні ми й незнищенні. Десь-колись у далеких пустелях сталося: єгоганаан — змилосердився Бог, і ми приліпилися до того милосердя своїми Йванами. А за Йванами — їхні Йваненки, а за Йваненками, їхні Йваненчуки. Чудове прізвище милозвучним чергуванням "і-й" приладовується до попереднього звуку — то злагода наша. І трьома нападами нас не візьмеш. Ми — як луна. Але Божого слова. 

Між замкнених уст

 Тузінь слів на низку нанизав — десятеро непотрібних і двоє непотрібно приоздоблених. Розганяю безглузду й потворну тишу на березі. Кидаю їх камінчиками в темнії води. Хай ці лазки поперед невода рибу ловлять. А хвиля життьового моря невблаганним змашинованим лезом поре сірі намітчані хмари низенького неба нашого.

Терпець творіння

 Уривається Богові терпець — так, як дереться сьвітовий сувій у мертвотній тиші небуття. 

Коріннякові батоги

 Тепер багато таких слів, що нічого не з'ясовують, навіть мовцевої замороки. Вони просто простягаються скрізь, як комашині чи рослинні вусики, помагають чіпляти людей, а потім душити їх, як батогом.