Від понеділка до понеділка

 У портуґальській мові дуже вже промовисті назви днів тижня. Всі християни починають, певна річ, од неділі — domingo, день Господа нашого. В українців по неділі — понеділок. Але-ж у неділю — базар, feira по португальському. То в понеділок уже що, на роботу? Ні, знов базар, день другий — segunda-feira. Далі terça-feira, quarta-feira, quinta-feira, sexta-feira. Звичайно, після такого ярмарку треба одпочить, тому шабаш, шабат — sábado. Бо взавтра-ж знов — базар...
Від понеділка до понеділка — вип'ємо, куме, добра горілка... Отака народня вдача, отака культура. Що тут довго розбалакувать? Нині четвер, п'ятий день уже базарюють. А ще й узавтра те-ж...

Наш сьвіт звабливий і нетихий

 Більшина жіноцтва... та й чоловіцтва народжена просто для незвабливого, тихого продовження роду. А тим часом наш сьвіт звабливий і нетихий, тому більшина родів щось дуже ледаче продовжується.

Нестатечність

 Уже він немолоденький, уже він і сивенько-лисенький, але що-дня голений, з краваточкою й течкою. А біжить-квапиться за тим тролейбусом — аж груди задихаються й ноги заплітаються. Ось такий проміжний підсумок сумлінного життя.

Білизна як унутрішнє

 Вже в мужніх літах, коли навряд чи станеться спорадичне скидання штанів, а до реґулярних оглядів у лікаря ще далеченько, ніщо не може так показати й виказати внутрішній стан і побутову культуру, як білизна. То йде з середини, то лиш для себе.
А за интимну річ чоловічої туалети стають, безперечно, черевики.

Український комунікатор

 В обіди сидів у ресторації й, як мисливець зайця, стежив українського комунікатора. Їх, неголодних українців, коло сулії з "Боржомом" згуртилося троє, т'але двоє були чужомовні. Не вважаючи на те, рідномовець лопотів і дріботів без ніякого угаву.
Десь він мені здався з-під Тернополя чи що. І от у Київі, розпістерши крила над трьома компьютерами, він нагадав калічку на дошці з кульковими вальницями, що де-то на роздоріжжю жвавіше за всіх перехожих шурхає поміж автівками: кому папірчину втисне, кому — жмут прив'ялого квіту, а в кого добрячого — так гривню вициганить.
І теж мова така: ніби й не говорить чоловік, немов повсти повен ріт, а, диви, всіх одурив, усіх переговорив. 

Сьвіторозкішник

 Я теж ласую, тягну життя через соломину. Т'але це тому, що в хаті, опріче соломи, нічого нема й щось тече.

Бач

 Перекладар завсіди тяжко заздрить поліглотові, бо перекладар ледве засвійчив одненьку мову, а поліглот трохи знає їх цілу купу. Поліглот викопує мовного кістяка, й душа рад-не-рад привидом плентається за своєю снастю. Тих кісток у поліглота — повнісінька шахва, ціла напхана костотека. А в перекладаря лиш один кістяк — і торохтить, як старий кожух.
Власне, поліглотів ніхто не любить. Ти жадної мови не тямиш, а воно, бач...