Чай про Беатріче

 Оселедець п'є зелений чай. Уже солоний, п'є — не чай солоний, оселедець. Поетично? Ти вже скривилася, моя Беатріче! Ну, гаразд, а коли кав'яр, пробачте на перекладі, "паюсная, солёная икра" цмулить зелений чай, хоч і в Брюкселі? Знаю, Брюксель тобі ніколи не подобався, Беатріче! Мені — так само, т'але то не він — то музика навіяла...

Невидимість

 Коли виконається чуже слово й ув Україні все стане прозоре, її вже ніхто не помічатиме: тільки сьміхотливі блищики на шибах і гуркотливі каменюки, що чомусь ніколи не долітають до Заходу, хоч на його важили.

Як ми дзвонимо

 Подзвонили. А я не взяв. І не візьму. Бо вже не дадуть.

Наша відповідь на все

 Нам скажи, а ми: так ото-ж таке... Ангелянською мовою перекладається куценько: well… — хіба що з трикрапкою, для повноти.

Любки та любчики

 Можна любити, т'але не лайкати — це всім відомо. Тому "лайки" віддаймо не як "уподобайки", а як "любки". У хлопців — "любки", а в дівок — "любчики".
— Я тебе, вірная, залюбкував!
— А я тебе, соколе, залюбчикувала!..

Контекстомія

 "Нема на сьвіті України, немає другого Дніпра...", — пророчить Шевченко й усе правду каже. От нема на сьвіті Вкраїни, а ми-ж у ній живемо! І Дніпра другого немає. Десь несе свої не гноблені греблями води той Дніпро перший-єдиний, що плине в Козацьке море поз Україну й попри нас.

За абстрактне мислення

 Кожен управнений просторікати про те, в чому не тямить ані же. І це діло добре робиться. Бо для багато-декого то єдиний приступний спосіб абстрактного мислення.