пʼятниця, 11 вересня 2026 р.

Мізерний хист

 От і не хочеш уже писати — цур йому, пек!, — а воно все саме вилазить і вилазить. Хист який мізерний виклюнувся, чи що? І вже, диви, бігає курча. Зразу готове до виробництва: без голови.

Нема де

 На козаку, кажуть, нема знаку. Т'але то зчаста тому так буває, що на козакові нема де лягти знакові. І сісти смакові.

Викладачі-провізори

 Уже які хочеш джерела маєш до перекладу: й машина поможе, й люде охочі за так грошей підсоблять. Але наші врядництва й усякі заклади державні вперто все якимось своїм богом переложують. Ось минаю фармацевтичний факультет із гордою вивіскою "Pharmacist Faculty". Чи не подумає бува якийсь ангелянин, що то не Depatrtment of Pharmaceutics, а просто собі провізори у жадібку викладають? Чи таки здогадається, ретельно прочухавши потилицю, як і завсіди мусить угадувати, що Ukrainian English буде?

Коло хліба

 Робимо, бо всякого кортить потім сісти хліба ззісти, засмачуючи страву гостим еґом. А майстерство — то химерна, назазнавана потреба, надто вже интимна, аж стидка

середа, 9 вересня 2026 р.

Зірки й зірки

 Як-же коректно звернутися до зірок обох статей, як то вже в нас за звичай? Вона — зірка, а він зірко. Т'але від обох слів множина одна: зірки. Так і кортить тонко сказати: "Дорогі наші зірки й зірки!" Та либонь не зрозміють, не оцінять. Тут у пригоді стане "зіркун": буде "дорогі зірки й зіркуни."

вівторок, 8 вересня 2026 р.

Ukrainistan

 В американській комедії "Zotz!" 1962 року засновок такий, що прохвесор мертвих східніх мов випадково натрапляє на чарівний амулет, знайдений на розкопах у сучасному Юкрейністані. Ніби як ув Узбекистані, тільки трохи далі, бо вже аж на "Ю". Ну, чи не мило це, чи не кумедно?! І як одверто! Ми-ж знаємо, що тепер і вираз такий є: stan countries. У вільному перекладі це десь там, ген у далекому краї, за дев'ятьма ріками, за дев'ятьма лісами. За скляними горами — це щоб нам видніще було. Одно слово, в якомусь царстві, та, хвалити Бога, не в нашому господарстві.

Неробуче ймення

 Ім'я вже не працює на чоловіка, хоч як дбало ти його ліпи. Навіть і до Монтеверді не всі признаються, а що вже ми, грішні? Треба ще довести, що те, що з доброго на тебе поначіплялося, — правда щира. А з роками доказів де-далі, то все менш. То з превеликою надією й завзяттям люде вже при першім випадковім знайомстві швидко та рясно зразу переказують своє резюме, ніби справді якусь суть.

понеділок, 7 вересня 2026 р.

По-за нашим полем

 Що-до перекладу, то я вже давненько переживаю там out-of-body experience: як ніби то не я, а якийсь астронавт нишком вийшов ув астрос, ой, вибачайте, космос, і зазирає в ілюмінатор, бачучи там себе самого при пильній роботі.
Тільки насправді саме робота становить хоч і поганенький, перехняблений, а таки космос. Я-ж із того захищеного капсулею космосу мимоволі виходжу собі в неймовірний хаос. І з того вже замуту спостерігаю зосередженого перекладаря, що знестямки дає роботі свій кривуватий лад. Спершу я бачив так лиш себе, а далі почав бачити всякого — неможливо, нищівно об'єктивними очима: не жаден ні хліба, не жаден ні грошей.

Спис до читання

 Мій спис до читання, а не "список читання", як у вчених людей, відбиває, а не "відображає", як у дрюкованих, всьвідомлений, а не "осмислений", як ув очитаних, намір націялятися, а не поціляти.

Марний уплив

 P.D. (з дому Джеймсівна, в заміжжі Вайтова) почала писати романи, маючи десь сорок років, родину, вічно хворого чоловіка та ще й державну службу, де сумлінно пропрацювала аж до самісінької пенсії. Прожила 94, написала 14 романів, що дуже добре продавалися. Шкода, що я передше не був із єю знайомий: либонь і моє життя під таким добродатним впливом не наразилося-б на марний уплив.

Щоб скот плодив і хліб родив

 На Гербертовому Велзовому прикладі ми ясно бачимо, як прості, зате хвилясті соціяльні ідеї надійно запліднюють творчу уяву письменникову, змушуючи її буйно, химерно вплоджуватися.

субота, 5 вересня 2026 р.

Щось драматичне

 Добрий, але роками не визнаваний перекладник, як і добрий, але роками не визнаваний артист має всігди стояти в готові: ану-ж, хто визнаний не зможе чи відмовиться, й доведеться таки раз на віку зробити щось драматичне.

Незмога збагнути

 Завіякуватий чоловік одрізняється од звичайного не буянням уяви, а незмогою збагнути простоти.

Треба покаяти

 От думав, що не маємо ми слова "каяти", а воно, диви, й знайшлося в старого Желехівського в словникові. 1886 року Божого, а надто в галичан, частка "ся" ще писалася від зворотніх дієслів окремо й не конче ззаду. Одначе чудова яка лексикограхвічна знахідка! Треба відродити, бо багато кого кортить каяти, та не катися. А ще потім карати й не каратися, мучити й не мучитися.

Надворі й у городі

 Усяк свою натуру має, а відтак і звичай: хтось геть не терпить тарганів, а комусь людиська, як ті вже кракочі, манджаки, постанці й саси здаються. А хтось таки любить, але зате псів і то так, щоб була ціла зграя, щоб аж пряно, корінно курилося ними й у хаті, й надворі й у городі всьому.

Просто зшивач

 У канцелярській крамниці покупцям пропонують "швидкозшивач". Невмируща клясика: тека білого недорогого картону й усередині бляшане вспособлення зшивати папери. Це булий совіцький "скоросшиватель". Надійно, та чи буде воно скоро? Бо перше треба в клямбри взяти, а потім уже шпуги заганяти. Либонь тому й звалося воно в нас оддавна просто зшивачем.

На сусідів

 Ой, чи настане пора, коли ми забудемо на наших сусідів?

У Кийові

 Згадуючи наше давнє польське минуле й недавнє минуле обстрільне, скажімо, що то в Кийові не всі здорові, а зовсім не в Львові. Бо коли в Київі все скасовується, у Львові все тільки відміняється.

Агностики без гностиків

 Теперки багацько таки розвелося невір, але рекомендуються вони химерно: з мене, кае, агностик. Тю, а з мене шо — гностик буде? Ще й, на лихо, читав був я якісь одкинені од гностиків хвостики: ні, не моє то. Тай делеко куцому до зайця. Тому, здається, не наражаються на опір теперішні агностики, навіть на супорря не натрапляють. А таки кортить нам, вірним, щоб десь іспіткав якого агностика хтось із борборитів чи навіть і сам Валентин-хвилозоп і нагодував тривними гностичними товчениками.

Влітошні модні й молоді

 Хто не зносив сього літа бодай підсоняшної чорної хвутболки чи пари парких чорних кросівок, той не молодий і не модній.