Німотна віра

Стоячи в обороні віри, хотів був сказати, що віра відрізняє людину від тварини. Але-ж ні! Віра єднає чоловіка з усім безсловесним творивом. Вона побожно німує.

Порепаний глек

Нині мені зробили найдорогшого комплімента. Спитали, чи я хочу знати ту єдину хибу, що маю. Але то, кажуть, не дуже пристойно. Я довго вагався, спокуса була велика. Але виявилося, що я просто занадто релігійний. Якби-ж то цьому правда! Тоді я приніс-би на Суд скріпленого дротиком діла, порепаного глечика своєї релігійности.

За божість

Як-що Бог є любов, то божість окремого чоловіка вимірюється його здатністю любовно, як вода, просякати в середину людських гір. Люде сперечатимуться за слова, за формули, але завсігди почуватимуться наволоженими, напоєними, наповненими, коли є чим. 

На людях

Лляні речі живуть на нас своїм власним життям. Вони структурно перетворюються, не вважаючи на плинність і мінливість людського складу.

Крейдяні мушлі

 Похолоднішало, і люде після літнього невстиду знову згорнулися, як крейдяні мушлі. Десь там глибоко заховався смак. А зокола надмір одної барви.

Рух людських сьвітил

Люблю переглядати людей, щоб спостерегти цікаві рухи. Ніщо не заваджає, бо самі люде вже давно довкола себе нічого не бачать і роблять пильному їжачу ніч.

Слова з могил

Смертний україномовець може повернути час назуспіт, вирвавши в смерти слово "назусп'ять". 

Шахти та тонелі

Коли свійська вкраїнська дівчина протинає собі носа, голка культурно пробиває аж до санскриту. І пригадуєш, що колесо було винайдено стародавніми латиногамерицькими цивілізаціями не на те, щоб їздило метро, а на те, щоб стромляти в вуха обсидіянові обіддя.
Тілесні шахти та тонелі провадять до півстертої давнини часу.

Стримано й спротиважено

Засади стриму й противаги, безперечно, чинні. Саме на них сперта будова хрящової риби Акули. Стримана та спротиважена, пливає вона кругом сьвіту й атакує його.

Цивільний контроль

Як добре на військове "Бажаю здоровля!" намісць дзеркалового "Здоровля бажаю!" дати цивільне "Поздоров Боже!"!

Поли-двері

На проспекті Лобановського хтось продає "Поли і двері". Дуже цікава злука! Адже-ж поли - теж двері: "а той поли ті підняв, чи як довелося...". А двері в них либонь як ті поли хиляються.

Як курчата

Хотів просто сказати йому, що він дурень, але врешті визнав, що сам ідіот. Це вже мудрість із мене викльовується. 

Зводини

Зводжу кінці з кінцями, зводжу їх на вічі, ставлю їх на зводини. Дивляться кінці на кінці - і свої своїх не пізнають.

Ubi male

Латинці, немов ті вкраїнці в Київі, хотіли жити тільки в Римі. А як не в Римі, то тоді вже ubi bene, ibi patria. Українцеві-ж, як-що йти за вказівником "UBI MALE", то як-раз без мапи де не візьметься Вкраїна. Київ-Рим проминеш, а до своїх таки втрапиш.

Імени брехні

Недодекомунізована київська вулиця й далі собі зветься "Народного ополчення". Це для народности, бач, така цяця, що не руш, не зви рушенням. А тим часом так назвалося враже людове військо та й рушило на нас.
До того-ж, усі ті, так звуться, другосьвітньовійні "ополчення" - байка скажених людських чабанів. 

Стебнуючи

Либонь рекляма якогось шиття: "Легка розстрочка!". Ти ба! Партачать та ще й хваляться! Ні, друзі мої милі, треба розстрочувати міцно, надійно! Бо вам легенько стебнувати, а людям благенько носить.

Глузлива дума

Холодна вкраїнська осінь думає думу за "бідних християнських невольників" і тихо глузує з тьмяної турецької загари на їхній пещеній шкурі.

Парадоксяка

Кіпрська оливна олія називається "Парадосяка". І та "Парадосяка" так парадоксально просякає нерідний їй український харч! Лагідна ґльобалізація.

Місце поколінь

Молода меншина не поступається місцем старій більшині. Ті старі не хотіли мати цих молодих, а ці молоді не хочуть мати тих старих.

Серед глухих

І без музикального слуху можна дослухатися до клясики, а як обійме радість, то й самому сьпівнуть. Де-ж нема мовного слуху, там не хочуть чуть ні концертів, ні композиторів.

Потреба на непотріб

Найпам'ятніша риса парасоля в тім, що його треба не забути. Й отак увесь наш людський речовий сьвіт: потреба на непотріб. Щоб було трохи сухо.

Ой, гук, мати, гук

Гукаючи вкраїнською, не слід сподіватися, що так і відгукнеться. Така вже то мова. Спокійно гукаймо далі - ліс усе чує.

Тільки хвиґа

Коли молодий гарний парубок починає розумувати, дівчата й молодиці вдячно слухають: тепер ніхто не скаже, що їх вабить тільки молодість і краса. Це такий хвиґовий листок.
Старшим і гидшим чоловікам можна вже не мудрагелити перед дівчатами й молодицями: і так ясно, що за хвиґовим листком ховається тільки хвиґа.

Життя торохтить

Життя, як той старий кожух, уже аж торохтить. І, купивши кунову шубу, починаєш нове життя. А потім іще новіше життя. І вже на дачі ціла одежна шахва, напхана неношеними старомодніми лахами - порожніми пляшками шопоголіка.

Веселі Скопці

Скопці були собі Скопцями, а 1946-ого року большовикам стало весело, й постала замісць Скопців прикиївська Веселинівка. Насьміялися з українських Скопців.

Наше know-how

У нас так: I know how, but I don't have to and haven't got. Треба вже нам наш нов-гав називати "виробничим досьвідом": щоб чогось досьвідчити, щоб щось робилося, щось вироблялося.

Аналоговий телефон

Молитва - як той аналоговий телефон. За СРСР ми всі дуже довго хотіли те мати, а не давали. А коли дали, то вже трохи пізно. Тут і мобільний зв'язок нагодився. А апарат стоїть. Зняти слухавку й поговорити безпосередньо з Богом. Ну, сказати просто Богові. А вже нікому не треба. Всі похапцем мацають-лапають оте своє мобільне, рухливе, західливе.

Дірчаві коліна

Їхав отут днями в метрі й знову вздрів ті подерті коліна на джинсах. І от що я вам скажу: цю задавнену моду вже час як не припинити, то хоч перепинити. Сидить старенька, але ошатна така, ще білявиться, пишно чепуриться. А подерті коліна онука либонь передала. І справді здається, що десь вона бігла до тої-ж таки онуки, несла поїсти, перечепилася й упала прикро. Чи-ж її покоління те, латане, ще не надірілося? А моє? Геть ваше дрантя, геть та й геть!

Байдуже хто

Сам Вівекананда був найперше индійським націоналістом, а вже потім релігійним філософом. А в нас гадають, що як воно релігійне, та ще й філософ, то хай уже та нація хоч і половіє. Що там за релігійна філософія куріє, то ще треба прикро придивитись, а народ росте, і множиться, і діє.
А от до речи, хто такий Вівекананда? Та байдуже хто...

Надмірний кисень

Кисень конче потрібен людині: в складі повітря він дає нам дух. Побожність дає нам дух у складі життя. Але людина боїться п'янкого щирого кисню і тверезющої щирої побожности.

Коти в трояндах

Троянда - люба мені квітка. Кітка - приємна хатня звіринка, бо називати її свійською - то не розуміти її. Але я категорично відмовляю тій рослинці й тій тваринці будь-якої естетичної, а тим паче етичної вартости. У загаловому сприйнятті краси й добра - то зловорожі чинники-руїнники. Так і в пісні сьпівано: "Ой ну люлі, кітку, украв у баби квітку.."  

Decision-making

Перекладав цілісінький семинаріюм, прсьвячений славленому decision-making. Виявляється, до його причетні всі, а мови, дурні, й не знали. Процесуальна безперервність decision-making чужа мовному менталітетові. Але, як колись папір, тепер і говірна мова все зносить, усе терпить. Кожне знає, що decision-making - то "прийняття рішень", як і кожне вже тямить, що "прийняття рішень" - то противкраїнський вираз. Але-ж ні в тих, ні в сих, як його сказать? Кажу "покладання", "постановлення", "ухвалення". Та насправді перед діячем у його чині завсігди стоїть душевний вибір. Серце воля, розум напружуються на порозі дії. Або ні: шубовстає в плин decision-making - і вода зносить усе.
Докладно всьвідомлений вибір - то запорука непроцедурного: душевної плавби з гребнею. До духа. Decision-вирішення - то вислід вибору, вибору, що вже made.

ФБ-сьвіт

Увесь сьвіт ізробився мені як "Facebook": Хома-чоловік на безлюдді, за туманом нічого не видно й тільки чути, як нишкають і жаби, й ящірки, й вужі, щурі, миші. 

Долаючи залежність

Щоб іскинути з себе ярмо "Фейсбуку", покинути читати його, досить перестати себе там знаходити. Коротенько кажучи, щоб не читати, кидай писати, стежити власного "золотого слова".
Ми всі нарцизики на тій клюмбі. І кожне дума, що цьвіте як-раз у середині, на самоті, а не в задушливій, парній валяві передсьвяткого квіту: кому завіз, а кому заріз.
І бачиш себе в розмаї, а кругом тільки трави похилі шелестять: "Ах, яка гарна  лілея! Як вона зростає! Не працювати-ж їй, не прясти!"
А ми тільки в Бога зілля. А серед людей нам і прясти, і ткать, а не бовванячити.

Scharwerk

З'явилися ніби нові явища: co-working'и, hub'и там уселякі. Як по нашому сказать? Здається, забракло слів. А тим часом ми давно маєм міцне ґерманське слово "шарварок". Звучить схоже на co-working: Scharwerk, літерально sharework. Тож повернімо ангелянській мові її питому ґерманськість, обнімечмо її в дусі Anglish! Правду кажучи, я є палким прихильником цього народнього руху за перебудову.
Заходить питання: а чого-ж це в нас "шарварок" означає "гармидер", "розгардіяш"? Ну, так а ви бачили, як ми спільно працюємо? Отакий у нас sharework. Принагідно пропоную так само називати масові заходи, картини та видовища. 

Довідна сила

У власній обороні на Суді можна поставити цілковитий брак доказів свого існування.

Голоси

Чуже лихо - їхня втіха. Провокація - їхня рація.

Humanum est

Людині властиво чепуритися. І личить помилятися.