Бльоґ Сергія Саржевського

 Як річ загального спожиття чи споживання обернулася нам на річ "широкого вжитку"? Намагаюся в'явити той ужиток: який він широ...

 Це-ж яке вже покоління я борюся за теє, щоб український народ балакав свею мовою? Не кривундою, не п о глумкою, а щирою? Здається, шосте. І...

 Авангардова музика, здається, писалася й виконувалася не на те, щоб її любити, а на те, щоб полюбляли слухати. Передова музика: десь там по...

 До кого з церковних хоч раз на віку не чіплялося щось, як шевська смола до чобота: "От ти Богові молишся, до церкви ходиш, а таке вичв...

 Москалізм, як колись його пращур москаль, десь одслужив вірненько московщині чверть століття, а по колишньому  —  пів життя, всеньке життя ...

 От чоловік, диви, щиро, непохитно, невтомно пише й пише, й пише. А мова, бач, українська, ніби рідна, т'але красуня горда та пишна, з г...

 Похвалю вкраїнськеє товариство: хто в тому товаристві до пуття не потрапить сказати чогось рідною мовою, ніколи не прославиться за нетяму ч...

 Слухаю Тімів Бакліїв альбом "Starsailor". Ясно, що на пиві такого не понаписуєш. І, перебравши всі напої з улюбленої польської ча...

 Ми так добре навчилися розпізнавати дур нашої жизности, нашого прож и тку, так задивилися на той дур, так замріялися, що за дурманами, за т...

 Обридла та суцільна прахтичність межи зимовими людьми: всі скидаються на якихось іскалічених спортом невдах, покидьків найвищих досягнень. ...

 Треба зрозуміти, що д е некого просто люблять, бо д е нехто так мило, по немовлячому, ворушиться в мереживі соцмереж, що купа людей зворушу...

 Чи не виникає вам, як і мені, враж і ння, що мусимо вчитися не "впродовж", а якось уподовж життя. Ну, ніби як ото "Ой іде ч...

  Професійональний письменник (не від професії , а від професійонала ) не читає книжок, бо це було-б означало, що він любить читати, а любит...

 Сьвіт українського перекладництва  —  то зірчата галактика, чумацький шлях прямісінько до слави, тільки так поволеньки. В своїй галактиці в...

 Коли я вранці всамперед заходжаюся готувати до публікації чергові свої дописи й раптом одчуваю гостру відразу до того всього, що там написа...

 Як сьвідчать сьвідки, "Вічного революцьонера" я висьпівував "чисто й переконливо".  А як инак? Тут Франко з Лисенком ре...

 Ну, чим я винен, що ваш дорогий "холодильникъ"  — то по нашому холодник? Скажете, вигадав? Коли-ж ні. А " акрошка " люб...

  З письменних все лихо встає. А далі вже темні по садочку ходять та й ходять і те повстале з письменних лихо водять та й водять.

 Вже не раз постерігаю, що старша наша прохвесура вціляє запевнити безхитре студентство, що сьвіт, мовляв, пішов далеко вперед: ген-ген маня...

 Він увесь за кордон, чи бодай за межу  — віртуальну  (дійсну чи мн и ману?) межу нашої вбогої справжности: хоч побути, перегріться, на Голо...