Бльоґ Сергія Саржевського

 Як дві чарочки криштелеві нап е рсткові: тільки цок та цок. А, цокнувши, глянеш аж до деньця  — чистенько, не налито нічого. Тоді знов цок....

 Сидю навгороді й принагідно багатію симболістсько-сюрреалістською думкою: чи чують птахи смак? Тільки не тра мене н а пруго виряджати й при...

 Нема надхнення там, де ледве зводять дух.

 Не знаю, як чиї, а мої діла  — то пісок. Жменя піску, кинута на вітер: і дрібне воно, й розлетиться так, що ні забачити, ні впіймати не вип...

 Примітка поет.  ("поетичне") до гасла в словникові, хоч як воно парадоксально , мала на увазі не піднести, а затерти те слово в н...

 Можна легко й сьм і ливо виявляти й звіряти всі секрети свеї поетичної майстерности тому, хто не має в собі ні поетичности, ні майстерности...

  Now does my project gather to a head. Нашому сьогочасникові важкувато буває мислити: крутиш-крутиш у голові ту новинну стрічку  — а де-ж ...

 Якісь думочки-думки, як ґвинтуваті обривки дротів,  —  лежать знеструмлені. Лиш коли-не-коли гискрами сипоне обсмалена г а дяча голова. А м...

  Згине туга  — буде друга. Саме в звабливих чарах отої далекої, як знаменний гість, уже від долі відряджений, журби  —  забуття буденних пр...

  "Поетизуй усе, инакше збридиш сьвіт.",  — од щирого серця радить Валер'ян Поліщук. Чудова порада! Це має бути рецепт на всі ...

 Срезневський сьвідчить, що Сковорода з майна мав тільки сіру свиту, чоботи про запас і де-кілька згортків своїх творів. Я теж полюбляю сіри...

 Ретельно пізнаючи себе самого, вже совіцький Тичина побачив усередині " хвигурний триуг о л" чи, як звичніше, рівнораменний трику...

— Шо? — Ша! — Жах, жах! — Загуло надро, загуркотіло метро! — Го-го-го-го-го-го-го-го! — Ви в метрі в Київі! И-ї-і! — Бабах! — Торох! І тільк...

 " Дух мій визнав тебе за здатного приймати істину й любити її. " В вічності й часі знаходять собі духовних друзів ті, хто має в с...

 Цікаво, що я хотів оце сказати й забув? Щось найцінніше, таке дороге, що й цупка пам'ять не змогла втримати в своїх кігтях  — украв час...

 " Людині перемінитися в соняшне лице неможливо. " Людина собі міниться, та дуже вже по своєму. І чи треба їй соняшного лиця? Ми б...

 " Моя любов  —  живо-червона рожа... ",  — здається, так славетно сказав їден поет. Любов і справді наче та троянда: найкраща кві...

 Ґнотик  —  огненний змій, раб лямпади. Олива  — його стихія, огонь  — його кінець.

Те, що я можу,  —  й це стосується до кожного з нас,  —  далеко виходить за межі вид и мого сьвіту й з'ясованого розуміння. Лишається ті...

 Мудрість легко розтоплює найнепіддатливішу матерію й гарно зроняє свої краплини. Т'але, застиглі, вони тільки дратують і заваджають. Бл...