Бльоґ Сергія Саржевського

 Сирени виють і пильно-препильно дивляться: чи не кинеться хто в в о дяну смерть? Києплавці заткали воском уші й спускають погляд на курячі ...

 Подивився Ноланову "Одісею" лиш на те, щоб упевнитися: в уяві своїй сприйняв її належно. Бо, направду кажучи, склав собі остаточн...

 Не слід забувати, що ми  —  троянці. Наш герой  — не  хитромудрий Одісей, а впертий Гектор, що обклав своє місто валом із тридцяти однієї т...

 Чудовий міт західньої культури: Доріянова Ґреєва парсуна припадає порохом десь на горі, а ми тут унизу ходимо гарні, молоді, здорові. Багат...

 "Підсьвітлювачі" почали правити: "це історія про те...". Не тема, не пр е дмет, не річ  — усе тобі історія.  Ніби всі ц...

 Неділею йшов до церкви й перестрів двох питущих. Скінчилася рання відп р ава та не звідти вони брели, хоча на виду в обох було передчування...

 Вежі мовчання  —  чи не найвищі вежі, понад Вавилонську?

 У міських умовинах із фавни  —  самі фавни. Більше нічого з дикої природи не виявляється. Та й те  —  потаємне, з'ясоване тільки мавкам...

 Намагаюся частіше нагадувути собі чудове Поліщукове: " Не тільки баранів стрижуть, а й Самсонів. " Принаймні що-разу, як беруся д...

 Минотавр думав сховатися в закрутосах, але н і де схоронятися від простолінійних Тезеїв сьвіту сього.

 А таки мрія про "добру країну" є нездійсненна, та й квит. Бо поки ти мариш тою доброю, вона собі знай подається, посувається, пус...

 Їхав у потязі з молодицею, що везла залюблене в розумний телехвон тонюнє біляве дівчатко років п'яти. Майже рідномовна мама всю дорогу ...

 Як теперки видертися на трускавецькі верховини з їхніми мертвими санаторними велетами професійної спілчанської доби, з уже сухим, безводним...

 " Не тільки баранів стрижено, а й борців Самсонів. " Тільки що баранів  — для баранячої-ж таки, хоч і не всьвідомленої, користи й...

 Сліпий скажений дід, що голий сів своєю будущиною на залізний чорний хребет баского коня й  о хляп мчить , ухопивши не гриви, а замашної й ...

 От маєш супереку: що попе реду  —  царство тін ей чи влада небуття? А я кажу: сподіваймося на спасіннячко. Бо тіней кругом  — ціле царствеч...

 І в нас, слава Богу, "Ахілесова п'ята", бо й там  колись  "Ахиллесова пята" якось природніше заклалося. А то було-б...

 Кажуть дрюковані мужі й матрони, що ніби Київу, вкраїнський столиці нашій, аж 2700 років. Що-ж, подивившись я на Київ, легко пристаю на ту ...

 Коли мене питаюять, чим я ото там тружуся, сьмілко відповідаю, що роблю з а тичкою або-ж з а ткалкою. Та, власне, чопом: там де, вправний, ...

 Збороти пристрасті людина трох а лиш і здольна  —  хіба з запомогою від Божої благодати. Зубаті грабл і , здається, все лежать перед порог...