Бльоґ Сергія Саржевського

 Новоз'явлений радянський громадянин (отут уже не совіцький!) Юрко Тютюник (так писався) 1924 року в городі Харкові (тоді столиці й злов...

 Зрада можлива, поки життя л ю дського. Можливість зради закінчується за життьовим порогом, де вже нема ні зради, ні розради. Нема, власне, ...

But cruel are the times, when we are traitors, And do not know ourthelves, when we hold rumour From what we fear, yet know not what we fear,...

 Чули, як сурмилося? Не на відступ сурмилося, а на наступ. Голос як сурмонька ! Українство таких голосів має подостатком. Т'але-ж чортов...

 Ортодоксія не зрадить і не підманить, бо ортодоксія  — то правильність і послідовність. У цьому сьвіті все зборює не правда, а саме послідо...

 " О книги, найліпші порадники! Найвірніші друзі! " А ми-ж, друзі ваші невірні, як із вами повелися? Де ваше місце в нашім житті? ...

 Є такі люде, що про них власне интелектуальний чин  —  провідний у житті. Все супутнє в житках  — то ніби тілесна оболонка до вищого емоцій...

 В одне покоління вбгалася суспільна путь  — од "дістати" до "дістати". При початку "дістати" було добро, все ...

 Настає менть, коли Юда не дістає своїх тридцяти срібняків через брак коштів і залишається живісінький, неповішений, і вже синедрійон думає,...

 Вона палко кохалася в красі, й у цьому розумінні прагла щирого кохання. Але смак раз-у-раз зраджував її, по кожній зраді лишаючи окрему ган...

 Ми, кияни й "гості міста", так якось ізвикли, що звідци до війни й шапкою не докинеш, а тут Білорусія (та, що не Білорусь), добря...

 Ми тепер усі живемо публічно, привселюдно, принародньо  —  як ті чесні протестанти зрілої буржуазної доби. В нас публічні доми без жаги, пу...

 Наша культура  —  без дна. А оскільки вона неглибока, як миска, то вже видно, де мало бути те дно й де його нема. Й дивиться и нкотрий на т...

 Шекспір ізнову скаже, як зав'яже: " He is compos'd and fram'd of treachery ." Отак-о: й злагоджений, і стулений. Ніби...

 Беруть правдивої ваги тридцятку срібняків двічі на місяць: раз як аванс, а вдруге як одержане. І ніхто не біжить завіситися  —  всі ходять ...

 Такий західл и вий день  —  ну чистий тобі четвер! Усе пригадується й намагається не забутися. І таке зосередження, скупчення подій. У Єван...

 Треба не забути пояснити всім іще так, щоб уже чесно було: є суперництво двох мов, і на нашій землі з них лишиться тільки одна. І додати: о...

 Християнство не пропало для нас даремне: тепер за тридцять срібняків ніхто не продається. Хіба за шісдесят, а ще лучче  —  за дев'ятьде...

 Колись і вираз такий був: "ділити б а тьківщину". І багато ділили, хто що вхопить. А тепер і подумати страшно: ніхто-ж не ділить,...

 То прикметно, знаменно, що Шевченко зробився салдатом, можна сказати, москалем. Козаком, гайдамакою  —  н і як було вже бути. Він сам сприй...