Бльоґ Сергія Саржевського

 Наша довголітня вкраїнізація завс і гди пізня —  як та груша зимова, що иньші овочі вже всі їдці повиїдали, а вона й далі тверда та зелена,...

 Зостанки будь-якої цивілізації почувають у собі таку тяжку нудьгу, що не здіймається квола рука благословляти когось ту нудьгу далі нести. ...

 На берегах шкільної мови писати якось не поводиться  —  неохайно буде, нечисто. Дак коли школа сама виступає з берегів. Багато хто й досі в...

 Проти пішого, босого бойового суржика виїхала бойовим конем моя непереможна вкраїнська мова. Клятий Ґоліят навіть не добачив. Ясно, що бій,...

 У Кримського та Єфремова в словникові приклад на слово "дружить", з Номиса: "З москалем дружи, а камінь за пазухою держи....

 Бачу Ґоліята, але я  —  не Давид. Засьпівав-би пісеньку, заграв-би на псалтир, але чи послухає велет? А там іще позаду: леґійон, бо багато ...

 Давид уже вхопив з торби каменя, розмахнувся пращею, викинув його,  але-ж ніяк не доскоче каменюка, не вцілить Филистія в чоло, не вб'є...

 Ґоліят стоїть на п е реді полків, а попер е ду його  —  теж полки. І сюди гаряч е , і туди боляч е. Хоч кілка на голові теши. Тямить герц...

 Давидова перемога над Ґоліятом  —  суто поетична: народ мій є, народ мій завжди буде. Певен, що славним воям филистійським мова отого мізе...

 Коли Давид змагається з Ґоліятом, правда бореться з силою. Той, хто примірює торбу Давидову, має знати як зробити так, щоб камінь втявся в ...