Чуже як мертве

Наші житки душить чужа заваль. Вона не лежить, а лізе істнувати замісць нас, а ми навпаки пробуєм оживити чуже собою. Отаке буття.

Своє пізнаєш у виполоненій голові: речеве піде, а змії-генії лишаться в спустошеній хаті.