Величенна Московщина розлізлася по всіх сьвітових мапах, як кисіль. І чогось рожева, ніби крови й своїх, і чужих не вистарчає на те, щоб обарвити те тяжкоплинне течиво. Колись на столах Холодної війни більшенький СССР лежав, то жевріючи, то паленіючи, плеторичний, немов обмазаний кармазином. А тепер наче в жилах і власних, й околишніх тече дистильована вода. І тільки стиснене серце України випорскує в той дистилят людську крівцю, потроху червонячи й пригущуючи його. Щоб стало рожевого киселю й про сьвятні, й про будні дні.
Немає коментарів:
Дописати коментар