Бльоґ Сергія Саржевського

 "Хто себе знає, той один може засьпівати:  « Господь пасе мене... »". А хто себе тут знає? Ану-ж! Хто знає Оржицю? Ануте, озовіть...

 Хто знає себе? Тільки нарциз у глибокій наркозі самозахвату. Хто й далі цікавиться собою, звікувавши вік? " Вся ніг а минеться  — з л...

 Кажуть, що в Псавтирі скупчений-згромаджений цілий сьвіт, усе знаття про його: читаєш і пізнаєш. Але тепер усі літерки, титла й коми скачут...

 Сей час минущий, а як-же багато він од нас вимага  — як мучить нашу думку й пам'ять. Намісць вічного, змушує слинити й жвакати скінченн...

 От їхав і бачу назву: "Церква християн євангельської віри". З погляду мовного, що тут скажеш? Знов запанував родовий присвійний, ...

  От у Псалмисти: " Возненавид ѣ хъ цeрковь лукaвнующихъ, и съ нечестивыми не с ѧ ду. " (Пс. 25:5). Найліпше віддає Хоменко: ...

 Коли Возного виставляли на кону в "Наталці-полтавці", всі глядачі щиро сьміялися, щасливо так, по доброму. Ясно-ж: український сі...

 Виходить, що з Богом ми пов'язані щирим розумом. Як твар ми, звісно, в усьому залежні, тому й тілом, і душею відчутно  терпимо  Бога, з...

 Не слід забувати, що "псавтир"  —  то струмент такий, от хоч як і кобза наша. Коли читаєш книжку, треба, щоб гуло. Гуло, приглушу...

 Такий західл и вий день  —  ну чистий тобі четвер! Усе пригадується й намагається не забутися. І таке зосередження, скупчення подій. У Єван...

 Шевченко ще школяриком почав читати Псавтирю над покійними. Й оскільки він наш пророк, усю його рідномовну творчість можна розглядати як чи...

 Як це глибоко в Псалмисти: " бездітство душі моєї " (Пс. 34:12)! Це мій острах і повинно йому бути в душі кожного... принаймні ко...

 На превеликий жаль, мушу визнати, що належу до 60% дорогих моїх земляків, що серік іще не прочитали жадної книжки. А брався-ж і до євангелі...

 Одноріг  —  не носоріг. Хто бачив носорога, бачив і те, що така тварюка не надихне поета на жадні пс а льми. Одноріг просто зник без сліду...

 Книжкою затуляються від життя. Але життя стріляє  —  хоч не влучно, т'але на смерть. Ото, велике діло опеньки   —  пробити стос паперу ...

 Нині пошановуємо праведного Петра Великостраждального, останнього кошового Війська Запорозького, що був живим, а тепер є безсмертним утілен...

 Уночі їхав потягом із Січеслава до Тернополя. Нас двоє, а ще на двох полицях лягало й по кілька годин спало по двоє молодих хлопців. Дорога...

 Навіть у справах правних не можемо перебутися без церковнослов'янського "верховенства". Кажемо-бо: " верховенство права ...

 Сьпівець псалмів, великий пророк і великий цар у малесенькій державі, все звертається до Бога, прохаючи й нарікаючи: —  Ось обсіли мене вор...

Автобус стоїть перед переходом, застуючи пішакам дорогу. В першу мить зеленого, з-за рогу автобусного вилітає на безтямній швидкості потужн...