Оце сьогодні трапився мені на вулиці дуже вже виниділий чолов'яга, що ледве стягнувши на бороду пандемічну маску зо змарнілого лиця, всім тим лицем наминав величезного, круглого, як ситий нуль, калача, аж ходили йому ходором жовна та вуха. То був ніби образ голоду, що ніде не подівся в своїй безпосередній феноменальності. Голод не потребує всьвідомлення, бо приходить ізнизу, а не згори.
Немає коментарів:
Дописати коментар