За сноток

 Втрата рідномовности, своємовности — то є втрата цілости, се-б-то неблазности, цноти. Це — вчинок, але тому гарячому вчинкові передує доволі холоднавий перебіг поступінної відмови від самородности. Розвивається вінець, загублюється вінок, страчується калина...
Неблазність духа й тіла — одно. Спокуса відкинути незайманість — та сама. Вінок набакир, вінок по косі й аж під спідницю.
На сьвіті вже чимало націй з розплетеною косою.
— Чи чесною взяв?
— Хлопці брали, казали, що чесна!
А на очах бренить сльоза!