Часом аж заслухаєшся: як-же ловко гуторять по своєму иньші народи! А надто подивуєшся, як знаєш мову, що її вже й без тебе всі знають, — ну, от хоч-би й тую ангелянську. Чого-ж ми ніяк не потрапимо? Хіба-ж не кортить?
Направду сказати, скрізь є недоріки. Але-ж не вчені, не завідські, не елітарні, не горді! Знає чоловік, що собі мимрить, бубонить, — дак то-ж він одтінює красномовних, цілу славну громаду відтіня!
Заздро вже мені й дуже нудно.
Немає коментарів:
Дописати коментар