Дуже багато теперки гуляє Вкраїною всяких страхів. Лиш одного, здається, не лякається ніхто: пошитися в дурні. Крайобраз у нас такий, ніби немає геть того дуру на цім сьвіті. Ну, принаймні, в нас нема. Коли-ж насправді заходять у той дур і в нашому краї. І не з великого розуму й не з науки великої, а так собі — довільно, самочинно. Иноді ввижається, що аж сьвітиться кругом: і вночі сьвітиться, й навіть удень. Читати можна повидну! Т'але-ж мало хто чита, бо тоді потьмариться таке яскраве життя.
Немає коментарів:
Дописати коментар