Нашою добою вже не зникають слова. Вже не можна сказати: нема такого слова "навидіти", лишилося "ненавидіти" й пишемо його разом. Усі пишемо. Бо всі слова, що не поховалися,
— з нами навіки. Мови вже зникали й іще н
икнутимуть, от і наша може згинути. Але поховати слова буде н
іде. Навіть тиші може не бути, бо на ввесь Усесьвіт шарудітимуть записи. А загублені слова можна просто визбирувати, як курятко пшінце. І ніхто не боронить дзюбати.
Немає коментарів:
Дописати коментар