Писані патьохи

 Ніхто ніколи не дивувавсь із плескання та патякання, бо то для простої людини — присмака до пісної страви життя. Теревені — то жваве життя нашої душі, її живий діяльний чин. Але-ж теперки лиш старші мають терпець і вміють любо послухати чужого базікання та ще й попідтакувати. Серед молодших важко знайти гідного слухача на свої патьохи. От і доводиться писати. Та як-же дивно виглядає на письмі та усна народня творчість, ще й самими анонімними колективними авторами записана, а не культурними збирачами!