Переповідаю знайомому одну байку-бувальщину — дуже сьміється.
— Ой, — кажу, скидаючись, — треба дописа з того зробити!
— Зроби, лиш не надто довгого — сьміх пропаде.
— Ой, — кажу, скидаючись, — треба дописа з того зробити!
— Зроби, лиш не надто довгого — сьміх пропаде.
Коли це в мене надто довго було? Сьміх та й годі.
Немає коментарів:
Дописати коментар