Буйне перло й дорідний гній

 Поети кидають перли в нашу багнюку. І відбігають, розтинаючись сьміхом, як русалки: що може хтось завважить, знайде й побіжить за ними. А прозаїки важко кидають у болото лайняки, мов ті воли. І сунуть собі далі: що може виросте щось їм услід.