Ті чужі слова ніби гримно хряскають, брязкають і скрегочуть по всіх усюдах, як тяжко потрібна повсякдень машинерія. Але в душі той мотлох береться порохом, иржавіє й мало що не гниє, обертаючи всю її хоромину на занедбане горище, куди не ходять, бо не знають, як там упоратись. А горище тим часом росте до землі, бо для його не своя стеля — то тільки своя підлога, а то й ґрунт підборний.
Немає коментарів:
Дописати коментар