неділя, 29 березня 2020 р.

Спинений годинник

›
 Давно питався в себе й кожного охочого мене слухати: а про віщо нам ті великі купи міст, чого ми не можемо звільнитися від міщанства  —  з ...

Мішок із непотребом

›
 Життя вперто вчить нас того, що страва  —  найсолодша втіха, а попоїжка  —  найнезмінніша. Коли солодкий сон  —  то репетиція смерти, то ох...

Кудою

›
 Десь у меншій громаді, попри прикру пошесть, триває будування дороги. І яка радість устала! Ми знов живемо тісніше: серед своїх не питають,...

Колись під школою

›
 І я колись під школою ночував ... Що може влучніше схарактеризувати стан нашої осьвічености!? Однак, як і справді когось попрохати матури ...

Ось!

›
 Ось! Однайшов, шпортаючись у старому занехаяному словникові. Біжіть і собі понишпоріть: може не все ще жеброта з-під плота по кутках розтя...
четвер, 26 березня 2020 р.

З думою про хліб

›
 Миса ждаників стоїть на столі. Їмо. Ще поки не переїли. Он иржа залізо переїдає  —  поки що не переїла й коли ще переїсть. Усього хліба, ка...

Сьвіжина

›
 Тужити за селом  —  то вже заведена київська традиція. Не самі лиш сивочолі поети, що чотирнадцятилітніми втекли від колгоспу, ба й народже...