Бльоґ Сергія Саржевського

 Як ті посудини коло водограю, ми стоїмо. Роззявивши роти на джерельця  — а ну-ж котре порсне водою! І на сусідів розглядаємося: хто тут пов...

 Писати дурниці легко: подивишся, вичитаєш  — знаєш наперід, що воно дурне. Або вилюдніє, або так і лишиться  — принамні не знудиш сьвітом. ...

 От Лао-дзи ніхто не бачив. І не чув. А він усе був сказав. Отак і треба жить. Такий, значця, буде його заповіт.

 Наші творчі змагання дають бурхливий пшик. І тих пшиків кругом  —  як на ґейзері живемо: все шкварчить, парує, гріє всесьвіт. Тож, виходить...

 Був колись їден поет, що писав вірші на шпаргаллі й ті папірчики пхав у напірник. Щоб напірник набився хоч під голови підмостити. Гадаю, то...

 Що робити чоловікові з явищем власної порожнявости? Коли та пороженча ще мала, як дірочка, то можна-б заткати її мізинком. А як воно велете...

 Краплина в морі:  здається, ще одна крапля  — й буде вже море. Якби можна було те все списати так, щоб кожна краплина була така мудра, як о...