неділя, 30 вересня 2018 р.

Німотна віра

Стоячи в обороні віри, хотів був сказати, що віра відрізняє людину від тварини. Але-ж ні! Віра єднає чоловіка з усім безсловесним творивом. Вона побожно німує.

Порепаний глек

Нині мені зробили найдорогшого комплімента. Спитали, чи я хочу знати ту єдину хибу, що маю. Але то, кажуть, не дуже пристойно. Я довго вагався, спокуса була велика. Але виявилося, що я просто занадто релігійний. Якби-ж то цьому правда! Тоді я приніс-би на Суд скріпленого дротиком діла, порепаного глечика своєї релігійности.

За божість

Як-що Бог є любов, то божість окремого чоловіка вимірюється його здатністю любовно, як вода, просякати в середину людських гір. Люде сперечатимуться за слова, за формули, але завсігди почуватимуться наволоженими, напоєними, наповненими, коли є чим. 

субота, 29 вересня 2018 р.

На людях

Лляні речі живуть на нас своїм власним життям. Вони структурно перетворюються, не вважаючи на плинність і мінливість людського складу.

Крейдяні мушлі

 Похолоднішало, і люде після літнього невстиду знову згорнулися, як крейдяні мушлі. Десь там глибоко заховався смак. А зокола надмір одної барви.

Рух людських сьвітил

Люблю переглядати людей, щоб спостерегти цікаві рухи. Ніщо не заваджає, бо самі люде вже давно довкола себе нічого не бачать і роблять пильному їжачу ніч.

Слова з могил

Смертний україномовець може повернути час назуспіт, вирвавши в смерти слово "назусп'ять". 

Шахти та тонелі

Коли свійська вкраїнська дівчина протинає собі носа, голка культурно пробиває аж до санскриту. І пригадуєш, що колесо було винайдено стародавніми латиногамерицькими цивілізаціями не на те, щоб їздило метро, а на те, щоб стромляти в вуха обсидіянові обіддя.
Тілесні шахти та тонелі провадять до півстертої давнини часу.

Стримано й спротиважено

Засади стриму й противаги, безперечно, чинні. Саме на них сперта будова хрящової риби Акули. Стримана та спротиважена, пливає вона кругом сьвіту й атакує його.

четвер, 27 вересня 2018 р.

Цивільний контроль

Як добре на військове "Бажаю здоровля!" намісць дзеркалового "Здоровля бажаю!" дати цивільне "Поздоров Боже!"!

Поли-двері

На проспекті Лобановського хтось продає "Поли і двері". Дуже цікава злука! Адже-ж поли - теж двері: "а той поли ті підняв, чи як довелося...". А двері в них либонь як ті поли хиляються.

середа, 26 вересня 2018 р.

Як курчата

Хотів просто сказати йому, що він дурень, але врешті визнав, що сам ідіот. Це вже мудрість із мене викльовується. 

Зводини

Зводжу кінці з кінцями, зводжу їх на вічі, ставлю їх на зводини. Дивляться кінці на кінці - і свої своїх не пізнають.

Ubi male

Латинці, немов ті вкраїнці в Київі, хотіли жити тільки в Римі. А як не в Римі, то тоді вже ubi bene, ibi patria. Українцеві-ж, як-що йти за вказівником "UBI MALE", то як-раз без мапи де не візьметься Вкраїна. Київ-Рим проминеш, а до своїх таки втрапиш.

Імени брехні

Недодекомунізована київська вулиця й далі собі зветься "Народного ополчення". Це для народности, бач, така цяця, що не руш, не зви рушенням. А тим часом так назвалося враже людове військо та й рушило на нас.
До того-ж, усі ті, так звуться, другосьвітньовійні "ополчення" - байка скажених людських чабанів. 

Стебнуючи

Либонь рекляма якогось шиття: "Легка розстрочка!". Ти ба! Партачать та ще й хваляться! Ні, друзі мої милі, треба розстрочувати міцно, надійно! Бо вам легенько стебнувати, а людям благенько носить.

Глузлива дума

Холодна вкраїнська осінь думає думу за "бідних християнських невольників" і тихо глузує з тьмяної турецької загари на їхній пещеній шкурі.

Парадоксяка

Кіпрська оливна олія називається "Парадосяка". І та "Парадосяка" так парадоксально просякає нерідний їй український харч! Лагідна ґльобалізація.

Місце поколінь

Молода меншина не поступається місцем старій більшині. Ті старі не хотіли мати цих молодих, а ці молоді не хочуть мати тих старих.

вівторок, 25 вересня 2018 р.

Серед глухих

І без музикального слуху можна дослухатися до клясики, а як обійме радість, то й самому сьпівнуть. Де-ж нема мовного слуху, там не хочуть чуть ні концертів, ні композиторів.

Потреба на непотріб

Найпам'ятніша риса парасоля в тім, що його треба не забути. Й отак увесь наш людський речовий сьвіт: потреба на непотріб. Щоб було трохи сухо.

понеділок, 17 вересня 2018 р.

Ой, гук, мати, гук

Гукаючи вкраїнською, не слід сподіватися, що так і відгукнеться. Така вже то мова. Спокійно гукаймо далі - ліс усе чує.

Тільки хвиґа

Коли молодий гарний парубок починає розумувати, дівчата й молодиці вдячно слухають: тепер ніхто не скаже, що їх вабить тільки молодість і краса. Це такий хвиґовий листок.
Старшим і гидшим чоловікам можна вже не мудрагелити перед дівчатами й молодицями: і так ясно, що за хвиґовим листком ховається тільки хвиґа.

Життя торохтить

Життя, як той старий кожух, уже аж торохтить. І, купивши кунову шубу, починаєш нове життя. А потім іще новіше життя. І вже на дачі ціла одежна шахва, напхана неношеними старомодніми лахами - порожніми пляшками шопоголіка.

Веселі Скопці

Скопці були собі Скопцями, а 1946-ого року большовикам стало весело, й постала замісць Скопців прикиївська Веселинівка. Насьміялися з українських Скопців.

Наше know-how

У нас так: I know how, but I don't have to and haven't got. Треба вже нам наш нов-гав називати "виробничим досьвідом": щоб чогось досьвідчити, щоб щось робилося, щось вироблялося.

Аналоговий телефон

Молитва - як той аналоговий телефон. За СРСР ми всі дуже довго хотіли те мати, а не давали. А коли дали, то вже трохи пізно. Тут і мобільний зв'язок нагодився. А апарат стоїть. Зняти слухавку й поговорити безпосередньо з Богом. Ну, сказати просто Богові. А вже нікому не треба. Всі похапцем мацають-лапають оте своє мобільне, рухливе, західливе.

Дірчаві коліна

Їхав отут днями в метрі й знову вздрів ті подерті коліна на джинсах. І от що я вам скажу: цю задавнену моду вже час як не припинити, то хоч перепинити. Сидить старенька, але ошатна така, ще білявиться, пишно чепуриться. А подерті коліна онука либонь передала. І справді здається, що десь вона бігла до тої-ж таки онуки, несла поїсти, перечепилася й упала прикро. Чи-ж її покоління те, латане, ще не надірілося? А моє? Геть ваше дрантя, геть та й геть!

Байдуже хто

Сам Вівекананда був найперше индійським націоналістом, а вже потім релігійним філософом. А в нас гадають, що як воно релігійне, та ще й філософ, то хай уже та нація хоч і половіє. Що там за релігійна філософія куріє, то ще треба прикро придивитись, а народ росте, і множиться, і діє.
А от до речи, хто такий Вівекананда? Та байдуже хто...

субота, 15 вересня 2018 р.

Надмірний кисень

Кисень конче потрібен людині: в складі повітря він дає нам дух. Побожність дає нам дух у складі життя. Але людина боїться п'янкого щирого кисню і тверезющої щирої побожности.

Коти в трояндах

Троянда - люба мені квітка. Кітка - приємна хатня звіринка, бо називати її свійською - то не розуміти її. Але я категорично відмовляю тій рослинці й тій тваринці будь-якої естетичної, а тим паче етичної вартости. У загаловому сприйнятті краси й добра - то зловорожі чинники-руїнники. Так і в пісні сьпівано: "Ой ну люлі, кітку, украв у баби квітку.."  

Decision-making

Перекладав цілісінький семинаріюм, прсьвячений славленому decision-making. Виявляється, до його причетні всі, а мови, дурні, й не знали. Процесуальна безперервність decision-making чужа мовному менталітетові. Але, як колись папір, тепер і говірна мова все зносить, усе терпить. Кожне знає, що decision-making - то "прийняття рішень", як і кожне вже тямить, що "прийняття рішень" - то противкраїнський вираз. Але-ж ні в тих, ні в сих, як його сказать? Кажу "покладання", "постановлення", "ухвалення". Та насправді перед діячем у його чині завсігди стоїть душевний вибір. Серце воля, розум напружуються на порозі дії. Або ні: шубовстає в плин decision-making - і вода зносить усе.
Докладно всьвідомлений вибір - то запорука непроцедурного: душевної плавби з гребнею. До духа. Decision-вирішення - то вислід вибору, вибору, що вже made.

пʼятниця, 14 вересня 2018 р.

ФБ-сьвіт

Увесь сьвіт ізробився мені як "Facebook": Хома-чоловік на безлюдді, за туманом нічого не видно й тільки чути, як нишкають і жаби, й ящірки, й вужі, щурі, миші. 

четвер, 6 вересня 2018 р.

Долаючи залежність

Щоб іскинути з себе ярмо "Фейсбуку", покинути читати його, досить перестати себе там знаходити. Коротенько кажучи, щоб не читати, кидай писати, стежити власного "золотого слова".
Ми всі нарцизики на тій клюмбі. І кожне дума, що цьвіте як-раз у середині, на самоті, а не в задушливій, парній валяві передсьвяткого квіту: кому завіз, а кому заріз.
І бачиш себе в розмаї, а кругом тільки трави похилі шелестять: "Ах, яка гарна  лілея! Як вона зростає! Не працювати-ж їй, не прясти!"
А ми тільки в Бога зілля. А серед людей нам і прясти, і ткать, а не бовванячити.

Scharwerk

З'явилися ніби нові явища: co-working'и, hub'и там уселякі. Як по нашому сказать? Здається, забракло слів. А тим часом ми давно маєм міцне ґерманське слово "шарварок". Звучить схоже на co-working: Scharwerk, літерально sharework. Тож повернімо ангелянській мові її питому ґерманськість, обнімечмо її в дусі Anglish! Правду кажучи, я є палким прихильником цього народнього руху за перебудову.
Заходить питання: а чого-ж це в нас "шарварок" означає "гармидер", "розгардіяш"? Ну, так а ви бачили, як ми спільно працюємо? Отакий у нас sharework. Принагідно пропоную так само називати масові заходи, картини та видовища. 

Довідна сила

У власній обороні на Суді можна поставити цілковитий брак доказів свого існування.

Голоси

Чуже лихо - їхня втіха. Провокація - їхня рація.

Humanum est

Людині властиво чепуритися. І личить помилятися.