пʼятниця, 31 липня 2015 р.

Слово й діло

 Говорити дурниці  то вже й є робити дурниці.

Лиш і тільки

 Людина вимірюється в дусі страждання. Лиш і тільки. Вимірюється, а не випробовується.

Суворий пошанівок

 Я пишаюся своїми візами не тому, що мені вдалося їх отримати, а тому, що всенький сьвіт визнає: їде українець, дихає грізним духом волі  треба його спинити. Думає так, і мовчки віддає мені ясу, здіймаючи частокіл із гострих списів і мечів, заділовуючись глухою горожею із щитів і панцерів на своїх митних і пашпортових вартах.

Тихе забуття

 Не лиш у Варшаві, але й у Стамбулі на вкраїнського мандрівця чигає не тільки тривожне, але й заспокійливе пригадування. На Москві-ж нашому мандрівничому чогось одразу баглося тихого забуття.

На бачучі очі

 Не знаю, що воно таке ота форенізуюча стратегія, але знаю напевно, що в нас вона не пройде. Бо "українська мова не знає активних дієприкметників на -чий, -(в)ший, ані пасивних на -мий" (Олена Курилова).
Бачучі, беручі до письменства очі бачать, яке важуче, яке акуче оте слово "форенізуюче".

Відповідь Джульєтті

"What's in a name? That which we call a rose
By any other name would smell as sweet."


 Чи не байдуже, як-що ми нашу троянду, рожу, а хоч-би й ружу назвемо розою? А як-що пику  рожею? Вірю, не байдуже то тобі, українська Джульєтто!

Прасована преса

 От те саме слово "press", а в нас від його й прас, і преса. Де тут зв'язок? А от уявіть собі: прасована преса, прана преса...

Напад із схронів

 Сказав один стрічаний валієць: "На віщо неспасенним шлюб? Шлюб обітниця вірности, звернена до Бога." Мовляв, Богові присягаємося, а не Богом: про вірних вірність та.
Як немає Бога, то не треба й шлюбу: "коні на толоці без шлюбу живуть, спокійно пасуться й до церкви не йдуть”.
То нащо-ж неспасенним шлюб? Неспасіння починає у схроні, а закінчує тим, що ніде схоронитися спасінню.

Добрі жорна все перемелють

 Любов  то праця. І то така праця, що потребує тебе як єдиного працівника. Може в сьвіті ніхто більше не трудиться, але й тебе досить, а без тебе  амінь. Любов  не вітряк, бо може не бути вітру. Любов  не млин, бо може не бути води. Любов  то жорна, а ти треш і треш, щоб сьвіт не вдавився зерном.

Важкість і легкість правоти

 Пильнуймо того, щоб православність не обернулася нам на славоправність, що править славу з усіх і за все. І щоб не стала вона славновправністю, що славно вправляється в легесенькій правоті.

Саме в штанях

 Снобізм вивертає голову з землі й зводить очі на штані аристократизму. Це як-що аристократизм під той час саме в штанях.

Замісць бою

 Єсть алкоголізм посткомбатанта, а єсть алкоголізм перед-комбатанта, що ніколи до бою не стане.

Якийсь собі Байрон

 I awoke one morning and found myself famous...
Здіймаєш перед сьвітом машкару незвісности й обертаєшся на ніщо, на невидиму шибу, замацану чужими пальцями; на прозірну плівку, роздерту чужими пазурями.

Царська річ

 На величезних щитах, що ніби саме небо застують, але до речи величезних, пропоновано "Царські бані". До речи, кажу, бо я царські бані бачу десь над царськими дверми, щоб від самих Небес очі не посліпли. До царських бань кортить соколом злинути й десь там крилами буяти.
І ви-ж ніхто не подумайте, бува, що то царські лазні. До лазні лізуть, а не линуть, а то річ не царська. До церкви, громадо: десь там вони, ті синьо-золоті бані царські!

вівторок, 28 липня 2015 р.

Тільки він та вона, та старий та стара

 У нас із діда-прадіда в кожній хаті  старий та стара. Не на літа старі, а в родині: найстарші в хаті чоловік і жінка, станом своїм найстарші. Ще казали мій, моя. Були вони мої, як моє все кругом у моїй господі. Старе, бо найперше, старе, бо найголовніше.
У Кримського й Єфремова в словнику примітка: для вежливости. Отак і нам треба. Будем називать потроху. Тільки моїй, старій не кажіть.

Неправильний міт

 У нас перед совітизацією був собі міт і міт, хоч кого з словникарів спитай. А тепер, бач, міф. І чого-б це воно? А того, що треба було замість своєї приповідки мостити чужу побрехеньку. 

28 липня 1015 року за новим стилем літочисління

 Засновок: тисяча років тому, по старому 15 липня, у Берестові, що під Київом, помер князь Володимир Сьвятославович з роду Рюриковичів.
Висновок: уральский охотник має право полювати на вкраїнця. А що-ж між тим засновком і тим висновком? Час і простір, затарасовані книжкою на тисячу верстов і тисячу років, щоб із московського багна 1015-ого зробити болотище 2015 року.

неділя, 26 липня 2015 р.

Ґрунтовні засади

 Неділя, 19 жовтня 1941 року. Виходить друком аж шосте число газети "Гайдамака", органу, як зазначено, "Поліської Січи". Орган, як у нас тепер заведено говорити, визначився першої-ж миті від свого заснування. З одного боку: "Смерть комуні й московській імперії!" З другого боку: "Хай живе український народ і його держава!" 
— Це гасла, а як? - спитає мій обережний одночасник. Відповідь готова, та ще й грубим друком: "Своя держава. Збройна сила. Віра Христова."
 І крапка. Минуло... скільки? Майже 74. Час народитися, відбути дитинство, змужніти й, на жаль, часом вже й померти. Що ми можемо додати до того? Що ми хочемо додати?

Недовідома воля

 Українське новонарождіння є щире диво. Те диво знаходить готове з'ясування, але дивуєшся й з'ясуванню. Навіть як-що ми, не дай Боже, завтра зникнемо, наше зникнення лишить по собі у сьвітовій пустці нестертий слід, нестерпний для вічних ворогів. Ці останні лишаться по нас у вічній своїй ворожнечі, що перетриває невічні житки, з питанням, а не з відповіддю: "Куди жене їх таємнича доля, предвічного недовідома воля?"

У нетрях

 Щоб так малося, як не мається, лекше відсидітися в Усемережжі: там і все, й мережа на те все.

Презавзяті патрійоти й фахові майстри

 Просто українцям і просто фахівцям варто стерегтися патріотів своєї вітчизни і професіоналів на своє діло.

Підупад духу

 Бог  то страшна тема. Така страшна, що де-які слабодухі з переляку безстрашно її заперечують.

Упосадження

 Господи, прости: я ніде не йду, то скажи, де мені хоч стати.

субота, 25 липня 2015 р.

Заваруй нас, Христе пане!

 Що робити вкраїнцям із безпекою? Кожне зна: забезпечувати. Це як літо літувати, горе горювати, вік вікувати. Пісенно-поетична тавтологія. Виходить, що для краси забезпечуємо ми безпеку. Бо для безпеки це геть непотрібно.
Можна було-б іще забезпечувати безпечність.Там на наддніпрянський манір вимовляється [безпешність], і якось не так іскристо чиргикають одне об одне слова. Задля чого ті викрутаси? А щоб бути вбезпеченим. Навіть лютий ворог української самородности, скрегочучи зубами, таки визнає, що вбезпечений  це той, кому забезпечено безпечність особи. За-безпечений, бо йому ту безпечність уможливили, а далі ще й за-певнили і навіть за-стерегли законом. Як-що-ж кому мало, то й за-варували. І все "за-". І всі за.

четвер, 23 липня 2015 р.

Надіяння

 Йшов собі вулицею й отак просто побачив, як минає мене Семен Ґлузман. І пригадалося: хоч-би де він виступав, ніколи не забуде сказати людям слова заспокійливого, вгамівного: скількість психічно слабих іще поки ніколи не мінялася, хай-би що там було. Не збожеволіємо, психіятр сказав. Надія.

ТОВ "Атлантида"

 Їден мій друг (думаю, не схоче, щоб на його покликалися), родом севастополець, розказав мені свою думу про Крим. Перекладаю кобзарською мовою:
 Він мені як та Атлантида. Товариство з обмеженою відповідальністю: ТОВ. А по-їхньому ООО: обікрали, оббрехали, опоганили. Тепера хіба морем затопитися.

вівторок, 21 липня 2015 р.

Обчухрати "уси"

 У наших архіварів і нотарів слід попідчухрувати "уси". Люде цивільні, нема чого їм козакувать. Найбільше це стосується до нотарів, вони-ж бо срізь на оці: куди оком закинеш  "Нотарі-ус" та й "Нотарі-ус". Навіть не носові "юси", а таки уси настовбурчились, як щетина.

субота, 4 липня 2015 р.

Ше такого не чули

 Я  чоловік манірний, простоти не люблю. Мені як прислів'я, то щоб із карлючками. Тому навигадливе "Діло майстра величає" ніколи аж надто душі мені не бентежило. Відповідник і відповідник. От "Добра пряха й на скіпці напряде"  то вже по моєму. Але хіба таке чужому скажеш? Тут на цілий університет та ще й з відзнакою, а з мене-ж таки народник, хоч і манірний, без соціялізму. У нужді й запаска за плахту здасться, казала Настя.
Ото пішов купить собі черешень, а з ними й бросливи напросилися. Продавниця важить ті бросливи та й приказує:
 От як усипала, як-раз два кіла!
 Діло майстра хвалить відказую скромно.
 О, я ше такого не чула!
Вона ще не чула, що вона  продавниця, а не реалізатор, але я  ґречний покупець і добродій. Лагодом треба до людей.
 А "Дзєла масціра баїцца" чули?
 Чула-чула.
 Так воно те саме, тільки що по нашому.
Те саме, а щось таки обміниться. Від простого, невтяжливого треба починать. Хліб глевкий, на зуби легкий.
Призволяйтесь, людоньки! Українська мова.
 

середа, 1 липня 2015 р.

Із суто-щирого

 Український Харків подався до Львова, обминаючи Київ. У Львові  "площа Ринок", це не по наськи. Як їхати через Київ, то буде  "майдан Базар".

Сила людей

 Харків. На бруківці назначено: "Сила людей". А й справжки: сила-силенна! Але тій силі ще треба вбитися в потугу.

Give thy thoughts no tongue

 Give thy thoughts no tongue... Тепер уже я знаю, чому в словах наших земляків думки не впіймаєш. То віддані учні Шекспірові, братове Гамлетові. Коли йому розповідають про щось певно визначене, і просять поставити певне-ж питання, він починає розповідати про себе, й, певно-ж, від Адама. Коли-ж йому ставлять певно визначене питання, він упевнено починає говорити про себе. І вже навпевно дійде до Адама, не хапайте за поли, незвичайні!

Із безвісти

 Я волів-би бути невідомим письменником із знаним ім'ям. Це означало-б, що писане комусь треба.

Рахуй гроші помалу

 Добре живе, хто правди не зна. А незнаття правди  то таке лихо, що ніякими добрами не викупиш.

За Чеховим

 Треба по крапелинці вичавлювати з себе раба. Правда, земляче! А з кожної вичавленої крапелинки виколупувати манюню дещицю себе, людини, чоловіка. Ліпити докупи й буде грудочка. А з тої грудочки знову нум вичавлювать по крапелинці. 
 
"З боліт злітають білі чаплі,
Зникають білі плями з мап...
Нарешті  вичавив!
До краплі!
Живу.
Як вичавлений раб."

Ото-ж бо й воно

 Уявіть собі, що ви  слова. І що вас хтось не в лад переклав, і не в лад до купи склав. Це воно, еге-ж?
Отак у нас почувається вся мова українська.